Люстерко стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3651, 3652. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
3651 | 3651 |
3652 | 3652 |
3653 | 3653 |
3654 | 3654 |
3655 | 3655 |
3656 | 3656 |
3657 | 3657 |
3658 | 3658 |
3659 | 3659 |
3660 | 3660 |