Денис зупиняється біля вікна, де трамвай тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2821, 2822. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2821 | 2821 |
2822 | 2822 |
2823 | 2823 |
2824 | 2824 |
2825 | 2825 |
2826 | 2826 |
2827 | 2827 |
2828 | 2828 |
2829 | 2829 |
2830 | 2830 |