Андрій зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3211, 3212. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3211 | 3211 |
3212 | 3212 |
3213 | 3213 |
3214 | 3214 |
3215 | 3215 |
3216 | 3216 |
3217 | 3217 |
3218 | 3218 |
3219 | 3219 |
3220 | 3220 |