Антон зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1361, 1362. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1361 | 1361 |
1362 | 1362 |
1363 | 1363 |
1364 | 1364 |
1365 | 1365 |
1366 | 1366 |
1367 | 1367 |
1368 | 1368 |
1369 | 1369 |
1370 | 1370 |