Кімната, де шторка мовчать

Лис на ім’я Гай знаходить найтеплішу пляму світла. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2731, 2732. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.

A
2731
2731
2732
2732
2733
2733
2734
2734
2735
2735
2736
2736
2737
2737
2738
2738
2739
2739
2740
2740