Антон зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5681, 5682. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
5681 | 5681 |
5682 | 5682 |
5683 | 5683 |
5684 | 5684 |
5685 | 5685 |
5686 | 5686 |
5687 | 5687 |
5688 | 5688 |
5689 | 5689 |
5690 | 5690 |