Еліза зупиняється біля вікна, де трамвай тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2191, 2192. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на пил, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
2191 | 2191 |
2192 | 2192 |
2193 | 2193 |
2194 | 2194 |
2195 | 2195 |
2196 | 2196 |
2197 | 2197 |
2198 | 2198 |
2199 | 2199 |
2200 | 2200 |