Марта зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1981, 1982. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
1981 | 1981 |
1982 | 1982 |
1983 | 1983 |
1984 | 1984 |
1985 | 1985 |
1986 | 1986 |
1987 | 1987 |
1988 | 1988 |
1989 | 1989 |
1990 | 1990 |