Годинник стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4971, 4972. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на під'їзд, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
4971 | 4971 |
4972 | 4972 |
4973 | 4973 |
4974 | 4974 |
4975 | 4975 |
4976 | 4976 |
4977 | 4977 |
4978 | 4978 |
4979 | 4979 |
4980 | 4980 |