Сергій зупиняється біля вікна, де чернетка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5191, 5192. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
5191 | 5191 |
5192 | 5192 |
5193 | 5193 |
5194 | 5194 |
5195 | 5195 |
5196 | 5196 |
5197 | 5197 |
5198 | 5198 |
5199 | 5199 |
5200 | 5200 |