Денис зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5791, 5792. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
5791 | 5791 |
5792 | 5792 |
5793 | 5793 |
5794 | 5794 |
5795 | 5795 |
5796 | 5796 |
5797 | 5797 |
5798 | 5798 |
5799 | 5799 |
5800 | 5800 |