Арсен зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5731, 5732. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
5731 | 5731 |
5732 | 5732 |
5733 | 5733 |
5734 | 5734 |
5735 | 5735 |
5736 | 5736 |
5737 | 5737 |
5738 | 5738 |
5739 | 5739 |
5740 | 5740 |