Еліза зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1381, 1382. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1381 | 1381 |
1382 | 1382 |
1383 | 1383 |
1384 | 1384 |
1385 | 1385 |
1386 | 1386 |
1387 | 1387 |
1388 | 1388 |
1389 | 1389 |
1390 | 1390 |