Роман зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6411, 6412. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
6411 | 6411 |
6412 | 6412 |
6413 | 6413 |
6414 | 6414 |
6415 | 6415 |
6416 | 6416 |
6417 | 6417 |
6418 | 6418 |
6419 | 6419 |
6420 | 6420 |