Андрій зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2471, 2472. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
2471 | 2471 |
2472 | 2472 |
2473 | 2473 |
2474 | 2474 |
2475 | 2475 |
2476 | 2476 |
2477 | 2477 |
2478 | 2478 |
2479 | 2479 |
2480 | 2480 |