Анна зупиняється біля вікна, де під'їзд тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1171, 1172. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1171 | 1171 |
1172 | 1172 |
1173 | 1173 |
1174 | 1174 |
1175 | 1175 |
1176 | 1176 |
1177 | 1177 |
1178 | 1178 |
1179 | 1179 |
1180 | 1180 |