Олена зупиняється біля вікна, де шторка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3071, 3072. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
3071 | 3071 |
3072 | 3072 |
3073 | 3073 |
3074 | 3074 |
3075 | 3075 |
3076 | 3076 |
3077 | 3077 |
3078 | 3078 |
3079 | 3079 |
3080 | 3080 |