Арсен зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3791, 3792. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
3791 | 3791 |
3792 | 3792 |
3793 | 3793 |
3794 | 3794 |
3795 | 3795 |
3796 | 3796 |
3797 | 3797 |
3798 | 3798 |
3799 | 3799 |
3800 | 3800 |