Канделябр стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 141, 142. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на перо, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
141 | 141 |
142 | 142 |
143 | 143 |
144 | 144 |
145 | 145 |
146 | 146 |
147 | 147 |
148 | 148 |
149 | 149 |
150 | 150 |