Степан зупиняється біля вікна, де шторка тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4391, 4392. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
4391 | 4391 |
4392 | 4392 |
4393 | 4393 |
4394 | 4394 |
4395 | 4395 |
4396 | 4396 |
4397 | 4397 |
4398 | 4398 |
4399 | 4399 |
4400 | 4400 |