Марко зупиняється біля вікна, де дзеркало тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1551, 1552. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1551 | 1551 |
1552 | 1552 |
1553 | 1553 |
1554 | 1554 |
1555 | 1555 |
1556 | 1556 |
1557 | 1557 |
1558 | 1558 |
1559 | 1559 |
1560 | 1560 |