Павло зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3321, 3322. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
3321 | 3321 |
3322 | 3322 |
3323 | 3323 |
3324 | 3324 |
3325 | 3325 |
3326 | 3326 |
3327 | 3327 |
3328 | 3328 |
3329 | 3329 |
3330 | 3330 |