Зоя зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6341, 6342. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
6341 | 6341 |
6342 | 6342 |
6343 | 6343 |
6344 | 6344 |
6345 | 6345 |
6346 | 6346 |
6347 | 6347 |
6348 | 6348 |
6349 | 6349 |
6350 | 6350 |