Яків зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3831, 3832. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
3831 | 3831 |
3832 | 3832 |
3833 | 3833 |
3834 | 3834 |
3835 | 3835 |
3836 | 3836 |
3837 | 3837 |
3838 | 3838 |
3839 | 3839 |
3840 | 3840 |