Степан зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 3631, 3632. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
3631 | 3631 |
3632 | 3632 |
3633 | 3633 |
3634 | 3634 |
3635 | 3635 |
3636 | 3636 |
3637 | 3637 |
3638 | 3638 |
3639 | 3639 |
3640 | 3640 |