Зоя зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1951, 1952. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1951 | 1951 |
1952 | 1952 |
1953 | 1953 |
1954 | 1954 |
1955 | 1955 |
1956 | 1956 |
1957 | 1957 |
1958 | 1958 |
1959 | 1959 |
1960 | 1960 |