Леся зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1441, 1442. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1441 | 1441 |
1442 | 1442 |
1443 | 1443 |
1444 | 1444 |
1445 | 1445 |
1446 | 1446 |
1447 | 1447 |
1448 | 1448 |
1449 | 1449 |
1450 | 1450 |