Арсен зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1011, 1012. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1011 | 1011 |
1012 | 1012 |
1013 | 1013 |
1014 | 1014 |
1015 | 1015 |
1016 | 1016 |
1017 | 1017 |
1018 | 1018 |
1019 | 1019 |
1020 | 1020 |