Марія зупиняється біля вікна, де вікно тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4291, 4292. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на сходи, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
4291 | 4291 |
4292 | 4292 |
4293 | 4293 |
4294 | 4294 |
4295 | 4295 |
4296 | 4296 |
4297 | 4297 |
4298 | 4298 |
4299 | 4299 |
4300 | 4300 |