Анна зупиняється біля вікна, де мапа тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 6211, 6212. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на пил, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
6211 | 6211 |
6212 | 6212 |
6213 | 6213 |
6214 | 6214 |
6215 | 6215 |
6216 | 6216 |
6217 | 6217 |
6218 | 6218 |
6219 | 6219 |
6220 | 6220 |