Софія зупиняється біля вікна, де канделябр тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1251, 1252. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чорнило, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
1251 | 1251 |
1252 | 1252 |
1253 | 1253 |
1254 | 1254 |
1255 | 1255 |
1256 | 1256 |
1257 | 1257 |
1258 | 1258 |
1259 | 1259 |
1260 | 1260 |