Ада зупиняється біля вікна, де трамвай тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2331, 2332. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2331 | 2331 |
2332 | 2332 |
2333 | 2333 |
2334 | 2334 |
2335 | 2335 |
2336 | 2336 |
2337 | 2337 |
2338 | 2338 |
2339 | 2339 |
2340 | 2340 |