Кімната, де чернетка чекають

Лис на ім’я Мурко знаходить найтеплішу пляму світла. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4471, 4472. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.

A
4471
4471
4472
4472
4473
4473
4474
4474
4475
4475
4476
4476
4477
4477
4478
4478
4479
4479
4480
4480