Компас стоїть при вході, як стриманий знак оклику. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1221, 1222. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на канделябр, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1221 | 1221 |
1222 | 1222 |
1223 | 1223 |
1224 | 1224 |
1225 | 1225 |
1226 | 1226 |
1227 | 1227 |
1228 | 1228 |
1229 | 1229 |
1230 | 1230 |