Денис зупиняється біля вікна, де трамвай тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1891, 1892. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на дзеркало, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
1891 | 1891 |
1892 | 1892 |
1893 | 1893 |
1894 | 1894 |
1895 | 1895 |
1896 | 1896 |
1897 | 1897 |
1898 | 1898 |
1899 | 1899 |
1900 | 1900 |