Марта зупиняється біля вікна, де вікно тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2941, 2942. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
2941 | 2941 |
2942 | 2942 |
2943 | 2943 |
2944 | 2944 |
2945 | 2945 |
2946 | 2946 |
2947 | 2947 |
2948 | 2948 |
2949 | 2949 |
2950 | 2950 |