Ілля зупиняється біля вікна, де пил тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1311, 1312. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на шторка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
1311 | 1311 |
1312 | 1312 |
1313 | 1313 |
1314 | 1314 |
1315 | 1315 |
1316 | 1316 |
1317 | 1317 |
1318 | 1318 |
1319 | 1319 |
1320 | 1320 |