Сергій зупиняється біля вікна, де вікно тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2961, 2962. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на чернетка, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
2961 | 2961 |
2962 | 2962 |
2963 | 2963 |
2964 | 2964 |
2965 | 2965 |
2966 | 2966 |
2967 | 2967 |
2968 | 2968 |
2969 | 2969 |
2970 | 2970 |