Леся зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5551, 5552. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
5551 | 5551 |
5552 | 5552 |
5553 | 5553 |
5554 | 5554 |
5555 | 5555 |
5556 | 5556 |
5557 | 5557 |
5558 | 5558 |
5559 | 5559 |
5560 | 5560 |