Марта зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1211, 1212. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на жалюзі, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1211 | 1211 |
1212 | 1212 |
1213 | 1213 |
1214 | 1214 |
1215 | 1215 |
1216 | 1216 |
1217 | 1217 |
1218 | 1218 |
1219 | 1219 |
1220 | 1220 |