Ілля зупиняється біля вікна, де двір тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4431, 4432. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Деякі історії не потребують відповіді, бо самі нею й стають.
| A | |
|---|---|
4431 | 4431 |
4432 | 4432 |
4433 | 4433 |
4434 | 4434 |
4435 | 4435 |
4436 | 4436 |
4437 | 4437 |
4438 | 4438 |
4439 | 4439 |
4440 | 4440 |