Леон зупиняється біля вікна, де жалюзі тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5951, 5952. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на двір, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
5951 | 5951 |
5952 | 5952 |
5953 | 5953 |
5954 | 5954 |
5955 | 5955 |
5956 | 5956 |
5957 | 5957 |
5958 | 5958 |
5959 | 5959 |
5960 | 5960 |