Яків зупиняється біля вікна, де камін тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2841, 2842. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2841 | 2841 |
2842 | 2842 |
2843 | 2843 |
2844 | 2844 |
2845 | 2845 |
2846 | 2846 |
2847 | 2847 |
2848 | 2848 |
2849 | 2849 |
2850 | 2850 |