Олена зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4141, 4142. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на трамвай, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
4141 | 4141 |
4142 | 4142 |
4143 | 4143 |
4144 | 4144 |
4145 | 4145 |
4146 | 4146 |
4147 | 4147 |
4148 | 4148 |
4149 | 4149 |
4150 | 4150 |