Леон зупиняється біля вікна, де чорнило тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2871, 2872. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на камін, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2871 | 2871 |
2872 | 2872 |
2873 | 2873 |
2874 | 2874 |
2875 | 2875 |
2876 | 2876 |
2877 | 2877 |
2878 | 2878 |
2879 | 2879 |
2880 | 2880 |