Степан зупиняється біля вікна, де пил тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 4851, 4852. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Сьогодні — досить, аби не питати про завтра.
| A | |
|---|---|
4851 | 4851 |
4852 | 4852 |
4853 | 4853 |
4854 | 4854 |
4855 | 4855 |
4856 | 4856 |
4857 | 4857 |
4858 | 4858 |
4859 | 4859 |
4860 | 4860 |