Ірина зупиняється біля вікна, де трамвай тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2061, 2062. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на карета, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
2061 | 2061 |
2062 | 2062 |
2063 | 2063 |
2064 | 2064 |
2065 | 2065 |
2066 | 2066 |
2067 | 2067 |
2068 | 2068 |
2069 | 2069 |
2070 | 2070 |