Ніка зупиняється біля вікна, де карета тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 2451, 2452. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на вікно, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Назви приходять пізніше за події, і це нормально.
| A | |
|---|---|
2451 | 2451 |
2452 | 2452 |
2453 | 2453 |
2454 | 2454 |
2455 | 2455 |
2456 | 2456 |
2457 | 2457 |
2458 | 2458 |
2459 | 2459 |
2460 | 2460 |