Павло зупиняється біля вікна, де перо тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 5621, 5622. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на дзеркало, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Тиша входить у форму, як тканина у рамку.
| A | |
|---|---|
5621 | 5621 |
5622 | 5622 |
5623 | 5623 |
5624 | 5624 |
5625 | 5625 |
5626 | 5626 |
5627 | 5627 |
5628 | 5628 |
5629 | 5629 |
5630 | 5630 |