Зоя зупиняється біля вікна, де дзеркало тихо дихає. Повітря тут світле і терпляче, кроки підлаштовуються під тишу. У записнику є слова: 1301, 1302. Ніщо не квапить події: коли доторкнутися до речей, ключ клацає, чорнило ковтає паузу, а сторінки самі знаходять середину. День йде рівно, як трамвай на повороті. Достатньо підняти очі на ключ, перечитати напівзабутий рядок або зробити півкроку назад — і траєкторія визначається без галасу. Чекати — це теж дія, інколи найточніша.
| A | |
|---|---|
1301 | 1301 |
1302 | 1302 |
1303 | 1303 |
1304 | 1304 |
1305 | 1305 |
1306 | 1306 |
1307 | 1307 |
1308 | 1308 |
1309 | 1309 |
1310 | 1310 |